Лише після заходу сонця
тебе чекаю на весні,
коли загляне у віконце
вишневих гілок квіт рясний.
Ожив журавель у криниці*,
неначе ось-ось та злетить,
і неба темного промІнці
вже линуть землю освітлить.
Як тіні пАдуть на оселі,
замовкнуть коники* в траві,
ти шаль тонку в гаю постелиш,
і - поцілунки до зорі!
Де ми були? Що за видІння!
Які побачили дивА!
То знає місячне проміння...
Про це мовчить пухка трава...
Криниця - колодец.
Коник - кузнечик.