1. Коли Ісус скінчив говорити настанови, то звернувся до учнів Своїх:
2. "Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття"
3. А тим часом, зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.
4. І змовилися на раді взяти Ісуса підступом і вбити.
5. Але казали: "Тільки не на свято, щоб не було повстання в народі."
6. А Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7. І підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.
8. Учні Його побачивши це обурились, і сказали: "Навіщо таке марнотратство?
9. Це ж можна було продати його за велику ціну та роздати бідним."
10. Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: "Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добру справу для мене.
11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди;
12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
13. Запевняю вас: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять про неї."
14. Тоді один із дванадцяти, Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,
15. І сказав: "Що ви мені дасте, – і я видам Його вам?" Вони заплатили йому тридцять срібних монет;
16. І відтоді він шукав нагоди, щоб зрадити Його.
17. А першого дня опрісноків підійшли учні до Ісуса і сказали Йому: "Де звелиш нам приготувати Тобі місце, щоб їсти пасху?"
18. Він сказав: "Підіть до міста, до одного чоловіка і скажіть йому: Учитель каже: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми."
19. Учні зробили, як велів їм Ісус, і приготували пасху.
20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;
21. І, коли вони їли її, сказав: "Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене."
22. Вони засмутилися і кожен з них став питати Його: "Чи не я, Господе?!"
23. Але Він сказав у відповідь: "Той, що опустить зі Мною руку в миску, цей зрадить Мене;
24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися їй зовсім."
25. Тоді і Юда, що зраджував Його, сказав: "Невже це я, Учителю?" Ісус говорить йому: "Ти сам це сказав."
26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: "Прийміть, їжте: це – тіло Моє."
27. А тоді взяв чашу, і подякуваши за неї Богу, подав їм і сказав: "Пийте з неї всі;
28. Це – кров Моя, Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29. Кажу вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове вино у Царстві Батька Мого."
30. І, проспівавши, пішли на Оливну гору.
31. Тоді сказав їм Ісус: "Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі, – як написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари його;
32. А по воскресінні Моєму випереджу вас у Галілеї."
33. Петро сказав Йому у відповідь: "Навіть якби всі зневірились у Тобі, я не зневірюся ніколи."
34. А Ісус відповів йому: "Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене."
35. Каже йому Петро: "Навіть якби я мав з Тобою померти, не відречуся від Тебе!" Подібне казали й всі інші учні.
36. Тоді приходить з ними Ісус на місце, що називається Гефсиманія, і говорить: "Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там."
37. І, взявши з Собою Петра та двох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38. Тоді каже їм Ісус: "Смуток у мене на душі – аж до смерті! тож побудьте тут і попильнуйте зі Мною."
39. І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молився і казав: "Батьку Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти."
40. І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: "Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?
41. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бо бадьорий, а плоть немічна."
42. І знову відійшов, тай молився, кажучи: "Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя."
43. І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо віки їх отяжіли.
44. Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, кажучи тіж самі слова.
45. І тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: "А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;
46. Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене."
47. І коли Він ще говорив, ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами та киями, від першосвящеників і старшин народних.
48. А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: "Кого поцілую, то Він, беріть Його."
49. І тієї ж миті підійшов до Ісуса й сказав: "Вітаю, Учителю! І поцілував Його."
50. А Ісус сказав йому: "Друже, для чого ти прийшов?" Тоді підійшли й схопили Ісуса.
51. І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив раба першосвященика – відтявши йому вухо.
52. Ісус же каже йому: "Сховай меча твого в його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.
53. Чи ти гадаєш, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він дав Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?
54. А яким чином справдиться Писання, що так має статися?
55. Тоді ж каже Ісус народові: "Що, Я розбійника, що з мечами й киями вийшли ви взяти Мене? щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене!
56. Та це все сталося, щоб справдилися писання пророків." Тоді всі учні покинули Його і повтікали.
57. А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.
58. А Петро йшов за Ним, але на відстані, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів з рабами, аби побачити кінець.
59. Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб Його вбити,
60. І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.
61. І сказали: "Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його."
62. І підвівся першосвященик і сказав Йому: "Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?"
63. Ісус же мовчав. І першосвященик сказав Йому: "Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?"
64. І відповів Ісус: "Ти сам це сказав... ще скажу вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч Всемогутнього і прийде на хмарах небесних."
65. Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: "Він Богохульствує! Для чого нам ще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу його!
66. Яке ваше рішення?" А вони сказали у відповідь: "Повинен умерти!"
67. Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші ж били киями.
68. І казали: "Пророкуй нам, Христос, хто вдарив Тебе?"
69. А Петро сидів ззовні у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: "Ти також був з Ісусом галілеянином."
70. Але він зрікся перед усіма, сказавши: "Не знаю, про що ти кажеш?"
71. А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: "І цей був з Ісусом із Назарету."
72. І він знову зрікся та клявся, що не знає Цього Чоловіка.
73. Згодом підійшли, ті що стояли там, і сказали Петрові: "та ти справді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе."
74. Тоді він почав клястися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75. І згадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: "Раніш, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене." І вийшовши геть, він гірко заплакав.