Приводом написання цього абзацу стала поява в нашому протесному соціумі (на хвилі дійсно героїчних подій річної давнини) такого поняття як "Фінансовий майдан" (коротка інфо.: група людей, що складається із позичальників/вкладників банків, бюджетників, соціально незабезпечених пластів та "людей-противсього" які як і зазвичай щось вимагають, відбиваючи дрючком по іржавих бочках мелодію незгоди). Часом в лозунгах його резидентів просковзує якесь раціональне зерно, але це суто вийняткові і поодинокі випадки. А так, основний посил, який вони (скривдженні і ображені) пропагують - це "забрати і поділити", та здається мені, я десь це уже чув. Особисто для мене, підхід до вирішення власних фінансових проблем через громадський вплив на владу є неприйнятним, особливо, якщо це стосується позичальників. Для соціально-економічного здоров'я усього населення країни всі мають бути у рівних умовах, а рівні вони тільки тоді, коли держава регулює причини, а не наслідки. Всі довколи кричать: "Банки спекулянти; банкрутують - так їм і треба; обдурили чесний народ; наживаються на горі; крахобори і лихварі" - це що бл***дь взагалі за роздуми такі? Банки - це комерційні, прибуткові, фінансові установи, а не дочірні представництва "Червоного хреста", і їх основна мета - отримання прибутку і чим більшого тим краще. Напевно, проблема всьому - фінансова безграмотність населення. Ось багато пишуть, що у них не було вибору брати кредити не у валюті чи не брати взагалі - це самообман, популізм або самовиправдання. Ніхто нікого нічого ніколи не примушував брати насильно. Якщо ви з "червонцем" в кармані вирішили, що готові до такого неймовірно обдуманого і фінансово зваженого кроку як іпотека (або автокредит), то все інше ваша особиста проблема. Не потрібно рахувати прибутки банків на ваших втратах, бо це дуже поверхнево.... За кожним несплаченим кредитом стоять величезні відрахування під резерви і відповідно сотні відсотків недоотриманих прибутків, а прибуток є основна мета банків, як я уже писав, а не обдурення бідних позичальників, як вам здається.
От ми і підійшли до лікбезу, а саме до розмов про договір. Кожен зараз візміть будь ласка цей документ в руки і перечитайте, та подивіться, що стоїть на останній сторінці... ваш підпис. Так які взагалі можуть бути запитання? Ви свідомо йшли на всі умови коли вам потрібні були кошти, чи можливо шелест купюр заважав вам зосередитися? Чи ви думали, що беручи кредит на 20 років, ви заморозите економіку, яка як капсула часу, без усіляких змін і коливань буде чекати поки ви розрахуєтеся? Ви скажете: "Та хто той договір там читав", а я вам скажу, що той хто читав, той зараз не стоїть під НБУ з ідіотськими, фінансовоабсурдними лозунгами. Банк у вашому випадку виконав всі умови: видав вам кошти і обслуговує ваш борг. Можливо і ви маєте виконувати взяті на себе зобов'язання: платити, а якщо не в змозі, то віддати заставне майно... Чи ви вважаєте це якоюсь пекельною тупістю відповідати по свої боргам? Звичайно є проблеми співвідношення бажаного і дійсного між фін. установами і клієнтами, що в більшості випадків і є причиною вищеописаного. Я довгий час працював у банку і під час роботи з проблемними кредитами зрозумів, що у нас на кредитному ринку прострочник завжди у виграші. Тим хто плятить без усіляких проблем жодних поблажок (часом лояльні клаєнти, відчуваючи тимчасову скруту мали спеціально пропускати платежі, аби отримати якесь пом'якшення умов). А от для неблагонадійних цілий спектор варіантів, наприклад, можна зовсім не платити, понароджувати дітей і "кричати з вікна", що немаєте права забрати заставу. Можна волати, що курс росте, а зарплата ні, не припускаючи можливості зміни роботи чи влаштування на дві, бо легше свої проблеми на кредитора скинути без витрати фінансового та інших ресурсів. Коротко кажучи, можна платити як завгодно, головне мати сталеві "кулі", щоб витримувати дзвінки проблемщиків і колекторів. А банки (до яких ви чомусь ставитися з ненавистю) реструктуризують, списують борги, дисконтують, пролонгують, дають канікули, по декілька років закривають очі на вашу фінансову нестабільність, хоча можуть просто одразу заберати заставу без будь яких додаткових умов (договір йопта...). Так, вони це роблять не через душевну доброту, а через туж фінансову вигоду (отримати хоч щось дешевше ніж формувати резерви під проблемку, чи роками реалізовувати малоліквідну заставу), але факт залишається фактом: неплатити по кредиту значно вигідніше ніж платити, і всі про це знають. А низький морально-етичний рівень, відчуття безвідповідальності і вищезгадана фінансова безграмотність не досволяє позичальникам вчасно виконувати свої зобов'язання.
Ну а що стосується "ошуканих" вкладників, то їх вимоги більш обгрунтовані і зрозумілі, грубо кажучи ситуація зворотня. Але навіть при цьому я вважаю, що все не так однозначно, як з кредитами. У нашій країні для клієнта рентабельність при розмішенні депозитів надвисока, відповідно і ризик досить об'єктивний. Я розумію, що мрія кожного покласти кошти під 25% і жити потім на щомісячні виплати, але так не буває. Депозит - це такий собі міні бізнес кожног вкладника (назвемого його інвестором для більшльшого пафосу) де він сам робить свій вибір. Є більш надійні з меншою ставкою і навпаки менш надійні з більшою ставкою банки, є інструмент захисту Фонд гарантування вкладів, а завдання клієнта лише правильно розпорядитися своїми кровними. Але народна мудрість про фраяра і жадібність завжди актуальна. Збираючи всі "яйка" в одну "корзинку" (хоч і прибуткову) потім зважайте тільки на себе. І знову повертаємося до договору: по-перше читайте його, там є багато корисного, а по-друге, у випадку порушення умов, звертайтеся в суд, замість того, щоб "виносити мозок" 20ти річним працівникам відділення, чи розмахувати плакатами з абсурдними гаслами. Будь яка операція з грошима - це ризик, ви робите ставку і чекаєте зіграє вона чи ні. Безперечно часом держава і регулятор приймають рішення, які в результаті можуть призвести до порушення роботи банківської системи, а керівництво фін.установ безсімнівно може зловживати довірою клієнта, але вашу особисту відповідальність за розхитування економіки теж не приуменьшуйте. При будь якій, навіть незначній, дестабілізації фінансових чи соціальних сфер наступає паніка, під час якої позичальники з хитрим прищуром перестають платити по кредитах, а вкладники бездумно заберають депозити із банків, чим спричиняють уже реальні наслідки, які в першу чергу шкодять саме їм. Ну а далі ви вже знаєте: фінмайдани, плакати і вигуки "доколе?"
На останок запитаю вас: ви бачили колись мітинги тих хто успішно виплатив кредит, чи заробивши на депозиті вчасно його забрав із банку...? Отож то.