Шон Маклех - Философ Мраморных гор

Руби Штейн
Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Фiлософ у Мармурових горах»*
http://www.proza.ru/2013/08/31/2077


«Философ Мраморных гор»


              «А дни летят, как ветер; вырывают руль               
              И топят нас...»
                (Николай Зеров)


Тесно душе в квадратурах Евклида,
Где лунки без меры наводняют труды;
Философ! Ты с помощью Линий и Знаков Палитры
Выводишь Параболу Счастья, Треугольник Беды...

Рапсодий моих торопливых,
Античности след с сединою —
Чеканит всё чахлая Клио, —
След чайки белой над морем.
Или ещё Калиопа,
Пытаясь измерить стрОфы,
Считает не просто ритмы,
Но и, наверно, слова
Поэзии сгинувших мифов... —
Да, корка хлеба черства
Той самой легенды об Ио.
Словами Зенона апорий
Строю мостки в настоящее,
Сандалии пряча в песок.
Куда убегать от истории?
Печёнку орлу-истязателю
Отдам за куском кусок.
Спою о Сизифа страданиях,
С мечтою о древней Элладе.
Как будто папирус тех дней...
Теряются мысли из памяти,
Стирает их время-злодей.

________________________________


*«Фiлософ у Мармурових горах»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/08/31/2077


                «А дні летять, як вітер; рвуть стерно
                І топлять нас…»
                (Микола Зеров)

Тісно душі у квадратних Евкліда клітинках
Креслити безмір калюжами втомлених книг.
Бородатий філософе! Ліній і чисел обжинки -
Малюєш параболи щастя й трикутники лих.
Моїх невгамовних рапсодій античності сивої слід
Чайкою білою морем відбіленим хворою Кліо
Чи Каліопою – міряти строфами й римами міт.
Черствою шкуринкою хліба легенда про Іо…
Словами апорій Зенона будую місток
У сьогодення… Сандалі ховаю в пісок.
Тікати немає куди – тай навіщо? Тепер
Печінку тобі вигризає латинський орел.
Пісню співай про Сізіфа і про Елладу помрій.
Думку стирає з папірусу й пам’яті час-лиходій.




___________________________________________________________