Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Серед неiснуючого»*
http://www.proza.ru/2013/08/11/1426
«Дни мои, мои странные дети,
Нет их свободней на свете.»
(Майк Йогансен)
Я стар, припав к земле, сдаётся,
Слышны мне голоса
Со дна заброшенных колодцев...
Ну а воздев глаза,
Я облаков воды прозрачной
Готов пить без конца...
Вокруг дороги тень деревьев,
Приятной для меня, -
Им прорастать ещё не время…
И даже из семян...
Смотрю на большеухих тварей
Средь зарослей крапивы…
Они, как все мы в нашем крае,
ГлухИ и несчастлИвы...
Мой путь из прошлого лежит,
Резвись, играй конь мой...
Я – «вечный жид»
Иду века я за Живой водой...
Пусть в настоящем звук шагов,
Но в будущем мой взор,
Средь ненаписанных стихов,
Не встреченных мной зорь!
Сменить пора уже клюкУ
И в дырах старый плащ,
Но я апостол. Предреку
Во тьме зелёных чащ
Улиткам их Армагеддон,
Скажу про заек Будду,
И новый бабочек закон
Я объявлю повсюду...
Я вижу боль родной земли,
Распаханной межи...
Где вместо злаков из пыли,
Растут, растут ножи...
__________________________________________________
*«Серед неiснуючого»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/08/11/1426
«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)
Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
Я небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…