тия

Вероника Яровенко
Мовчки шукати твою руку із заплющеними очима і знати. Знати про те, що твоє тепло зовсім поруч. Сплести зап’ястя і розуміти, як ніколи, ту річ, що час - зараз не головне. Наш двозначний код. Наше все. За вікном весна. І ми шукаємо спосіб не підпускати холоднечу до наших долонь. І я почала розуміти дивні для мене речі. Що чим більше ти мене, тим більше я тебе. Що нічого не може мене змусити прогнати тебе. Що наша любов змінює все. І я чую музику, десь глибоко, усередині, ця мелодія наснилася мені, коли на мою постіль, кожну ніч, підсідав жаль. Ця грань, гірко-солодкість, постійне бажання. Я не можу зупинитися, не можу перестати  хотіти тебе. Навіть,коли ти в мені, я хочу тебе. Навіть, коли ми знесилені, солоні, я хочу тебе, навіть коли ми чекаємо кінця. У темряві, у вогні, під час глобальних катастроф, я чекаю тебе. Навіть,коли я втрачаю все, я чекаю тебе. Так склалося,що я не можу не чекати. І я не втомлюся. Втомитися, було б суцільною зрадою, зневірою. Це як закрити обличчя руками і обіцяти, що все подолаєте разом, а потім відходити вбік. Як вдавати, ніби  вмієш добре плавати, а потім без зойку піти на дно. Ні, немає печалі. Печалі просто немає. Хтось вчить зберігати сили,ніжно шепоче про те, як стати сильнішою. Зберігати в собі і нікому не віддавати. Не відпускати. Обійми мене. Всі моменти, всі мрії подарувати і не відчувати себе обкраденою. Назвати відданість новим словом. Говорити про любов на мові вітру, на мові часу та доторків. Рахувати хвилини в захваті життям. Коли ти щасливий, ти спокійніший за штиль, ти найніжніша мелодія, ти беззахисний метелик в першому повільному польоті. Лічити сотні, не вірити  голосу війни, розібрати, рознести систему. Світ перевернувся, вже не той, він став втіленням зла. І я відстрілюватися від нього, поки ти мене прикриваєш. І це не про любов. Занадто просте слово. Занадто непросте почуття. Ми не закінчимося. Це сон від літа і до літа, від зими до зими, від півдня до півночі. Від нуля до безсмертя. Вбирати твою присутність, тримтіти. Завойовувати час тільки для нас. По-спражньому, чесно, нікуди не поспішаючи, жити, вже, зараз.