Прості слова. Думки прості. Потоки збудження в корі. Вібрації від сутінок вечірніх до світання ледь вловимі.
Вже Сіріус зійшов, Венера у зеніті. У нашім світі все так просто і складно водночас. І що робити, де себе подіти, в яку шпариночку сховатися на час? Ми, посивілі діти, ховаємось в казки, як Петрик в лопухи. І ніц на то ні ради, ні розуму нема аби хоч на часину страх спинити.
Німа порадниця та Книга Долі, яку гортав впродовж років, десь загубилася. В стодолі потерть, на полицях пил, у бурдаях іржавий реманент. Цілик на полі, як цемент забутий під дощем, який всю ніч сочився з неба.
Але дорога є, а значить можна вийти. Куди? Усюди. Було б хотіння і бажання.