Ці дні, які летять швидше,
ніж треба,
ці ночі, які минають,
наче спалахи іскор,
ці моменти, які хочеться зупинити,
подовжити, накрутити на кіноплівку життя
й утримати в пам'яті,
це тепло, яким хочеться вкриватися,
наче затишним пледом,
ця кава, що віддає на кінчику язика
присмаком цинамону
та цитрини,
ці вулиці, десятки раз ходжені,
але все одно щоразу нові,
це світле небо над Домініканським собором,
що селить мені в душі багато святості.
Дякувати за це.
Бути відкритим світові.
Львів
1.02.2015