Через пів року я повернувся із псих лікарні.
Так,я лікувався,лікувався від кохання до Софії...
Шизофренія.
Цей діагноз мені поставив доктор Айзенберг.
Маю віддати належне тітці Меггі,вона так і приносила мені що не ділі поїсти!
Я люблю тітку Меггі,це єдина людина,в якої я не розчарувався.
Приїхавши до дому,і забравши Рудого від тітки Меггі,я заварив чай.
О так!
Тепер я пью тільки зелений трааяний чай.
Ніяких сигарет,і алкоголю.
Що дня я займався йогою,медитував,і малював.
Мої картини стали іншими,менше барв.
Сумні мотиви.
Проте у мене було ім'я ,тому вони чудово продавалися.
Все було б добре,та щовечора сидячи із рудим,на дивані ,я думав про Софію.
Я все ще кохав її.
Через 6 років померла тітка Меггі.
Рак.
Ця хвороба забирає найкращих людей.
У неї не було рідні,тому я ховав її сам ...
Ну от і все,тепер залишився тільки я .Навіть Рудий втік минулої весни від мене.
Світ давно втратив барви і смак для мене.
Що неділі я провідував тітку Меггі,говорив із нею.Мені було просто ні з ким поговорити...
Одного вечора я дістав картину із Софією,хоча пообіцяв доктору Айзенбергу,що викину її.
-Софія ,що ж ти робиш зі мною?...