- Война! - закричал один, и побежал.
- Війна! - закричав інший, і побіг у протилежний бік.
- Началась война братья! – кричал первый прибежавший в свою часть селения, где находился его дом.
- Как война? – спросил его сосед.
- Да своими ушами слышал, как Иван Тарасу сказал, что будет война, - сказал первый.
- Если Иван сказал, что будет война, тогда готовимся к войне братья! - закричал сосед.
- Браття війна, браття! - кричав другий у своїй частині селища.
- Що за дурницю ти верзеш? – спросив його сусід.
- Яка дурниця? Я сам чув, як Тарас Івану казав, що буде війна.
- Якщо сказав Тарас, значить бути війні. Браття до зброї! - закричав сусід другого.
- Люди - оружие приготовили? – сказал первый.
- Да! – закричал народ. – Косы, вилы, топоры!
- Люди – зброя є? – сказав другий.
- Є брате! - закричав люд. - Лопати, граблі, самостріл!
- За что воюем братья?
- За свободу! – кто-то крикнул из толпы.
- За свободу! – закричал народ.
- За що йдемо на війну?
- За єдність! - пролунав голос з натовпу.
- За єдність! – заголосив народ.
- За что воевали брат? - сказал первый положив голову второму на плечо, и уснул посмертным сном.
- А Бог його знає, - сказав другий опустивши голову до грудей, і помер поруч з братом.
- Завтра продолжим воевать, - сказал Иван Тарасу, и положил себе мешочек с золотом себе под голову, засыпая крепким сном.
- Продовжимо, продовжимо, - сказав Тарас Івану ховаючи золото в запазуху, перед сном мріючи про продовження дільби.
20.02.2015