Колиско моя бузково-каштанова! Доле!
Віковічні шляхи і будинки, що дивом тримаються стрімких схилів та один одного.
Батьківщина маленька семи поколінь мого роду.
Кохання життя мого і мільйонів інших людей, минулих, сьогоднішніх і майбутніх!
Рідне місто.
Вдень ти начебто нічим не відрізняєшся від інших великих і заклопотаних мурашників з годинами пік, обідніми перервами та вікендами. Але увечері - ми знаємо - відбувається диво.
Тайна віків відкривається цікавому погляду. Зорі і місяць, ліхтарі і вогні автомобілів перетворюють тебе у чарівний світ.
Ближче, до води. Дивитись, як віддзеркалює поверхня сивого Дніпра теплі та лагідні очі-вогні.
Тебе вважають своїм багато людей. Але насправді своїм ти стаєш тільки для тих, хто живе і працює, робить добрі діла для тебе. Для твоїх мешканців. А також тих, хто пов'язаний з тобою історією роду. Для тих, хто приходить з добром.
Ось і у нас для тебе маленьке добро.
Три гілочки.
Бузок, таволга і шипшина. І у кожної вже напіврозкриті бруньки))
Засинай спокійно кожного вечора, рідненьке моє місто! І нехай тобі сняться мирні і добрі сни. А також всім мешканцям твоїм і всієї України. Нехай серця побачать правду, і уми і тіла будуть завжди готові для праці на користь своєї рідної землі.
Також як киянка і людина бажаю того ж кожному мешканцю свого міста, селища, чи села. Всім, хто прокидається кожного ранку для добра і молитви. Особливо у дні Великого Посту. Кожній людині у світі.
Молюся, щоб зупинились засліплені ворожістю.