А я казав, що так воно і буде,
Іще сім років до цього казав,
Що в нас розкол, що не єдині люди,
Але ніхто і слухати не став.
А я казав, що в нас розкол в країні,
І до біди колись це доведе.
Якісь є "помаранчеві" і "сині",
А єдності і не було ніде.
А я казав, хоч все й не передбачив.
Таке чи передбачити я міг,
Що знову у вогні земля козачча
Палатиме, і кров укриє сніг.
А я казав... Та пізно вже жаліти,
Коли біда прийшла вже на поріг.
Я прошу, дорогі, мені простити,
Що вчасно донести цього не зміг.