«У жителів півдня є приказка:
Хто немає постійності,
Той не може стати
Навіть шаманом і лікарем!
Чудово сказано!»
(Конфуцій)
Було так темно,
Така чорнота панувала у Піднебесній,
Заповзала з бамбукових хащів
У палаци й халупи,
Що навіть у будинку вчителя
Стояв такий густий морок,
Що заповзав у горнятка для чаю
І в глибини свідомості.
А вчитель заборонив
Запалювати кольоровий світильник
І так у темряві
Грав сумну мелодію давнини,
А коли звуки стихли
Молодий учень на ймення Лі Чжан
Розповів вчителю, що він написав пісню
В якій оспівав героя та його меч,
Чи то меч та його героя.
Тоді вчитель наказав принести
І запалити світильник.
І коли це було зроблено,
І промені зробили видимими
Обличчя учнів і візерунки на чайнику
Вчитель сказав:
«Не знаючи веління Неба,
Не станеш шляхетним мужем.
Не знаючи ритуалу,
Не зможеш утвердитись.
Не розуміючи сказаного,
Не зможеш розібратися в людині.»