Шон Маклех - Белый Паровоз
Руби Штейн
Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Бiлий паротяг»*
http://www.proza.ru/2014/02/06/1107
«Похоже недобрым был наш праздник
и лживым слово истины,
когда появился здесь безбородый юноша.»
(Скела «Развалины Дома Да Дерга»)
БЕЛЫЙ ПАРОВОЗ
Поезд приехал на станцию Небо.
Паровозик сделан из туч,
Как хлопок трухлявой Индии — белых,
Привёз пассажиров в накидках серых,
Что не пропустят и солнечный луч,
Они незаметны в тумане —
Как прошлого тени,
Времён Генриха II Плантагенета,
— Короля номадов-норманнов,
Властителя державы беспрецедентной,
Отца двух сынов сумасбродных,
Третьего — циника с карманами полными ветра,
Четвертого — вообще неугодного —
Даже пеклу**...
На станции Небо...
Кусты посадили фантазий
Вдоль колеи созерцаний.
Вагоны все были белые***,
Кондукторы — трубочисты,
А все кочегары — философы****:
Чтобы добавить огня,
В печь заместо угля,
Бросают антитезы теологов*****.
Пассажирам дайте часы —
Пускай их приложат к ушам
Прибор — столь близкий сверчкам...
Не жаждут сегодня стрелочники******
Блуждать по дну океана эфирного.
За тучи, за тучи — в поездах к небесам
Жалко, что паровую машину
Измыслили вовсе не мы,
А джентльмены... в цилиндрах...
Дарите-ка им фиалки,
Когда забредут в ваши сны
Разноцветные...
Примечания:
** - а там нуждаются только в «козлах отпущения». Мы там тоже не нужны. Так что не спешите...
*** - покрасьте, наконец, хоть один поезд в белый цвет! Ну, что вам жаль или что? Покрасьте! Хотя бы тот, который катится с Болоньи до Римини.
**** - на старых паровозах все кочегары были философами. Вспомните хотя бы персонаж фильма Джима Джармуша...
***** - никогда не занимайтесь теологией! Это не для Вас!
****** - - стрелочники преимущественно никогда ничего не хотят. Не воспринимайте это как откровение. Поработайте немного стрелочником – тогда поймете...
______________________________________________
*Шон Маклех «Бiлий паротяг»
http://www.proza.ru/2014/02/06/1107
«Схоже недобрим було наше свято
і брехливим слово істини,
коли явився сюди безбородий юнак.»
(Скела «Руйнування дому Да Дерга»)
Поїзд приїхав на станцію Небо.
Паротяг зроблений з хмар
Білих, як вата порохнявої Індії
Привіз пасажирів у сірих плащах,
Що сховались у тумані від сонця,
Бо вони тіні часів Генріха Другого –
Короля номадів-норманів,
Володаря держави небаченої
Та батька двох синів навіжених
А третього циніка безталанного
А четвертого нікому не потрібного
Навіть пеклу*…
На станції Небо
Посадили кущі мрій
Вздовж колії споглядання.
І всі вагони білі**,
А всі кондуктори сажотруси,
А всі кочегари філософи***:
Замість вугілля в пічку
Кидають антитези теології****.
Дайте пасажирам годинники –
Нехай прикладають свої вуха
До цих інструментів-коваликів.
Не хочуть нині стрілочники*****
Блукати по дну океану повітряного.
За хмари, за хмари – поїздом.
Шкода, що парову машину
Не ми придумали,
А джентльмени в циліндрах.
Подаруйте їм фіалки
Коли прийдуть у сни ваші
Різнокольорові…
Примітки:
* - а там потребують тільки цапа-відбувайла. Ми там теж не потрібні. Так що не поспішайте…
** - пофарбуйте нарешті хоч один потяг у білий колір! Ну, що вам шкода чи що? Пофарбуйте! Хоча б той, що котиться з Болоньї до Ріміні…
*** - на старих паротягах всі кочегари були філософами. Згадайте хоча б персонаж фільму Джіма Джармуша…
**** - ніколи не займайтесь теологією! Це не для Вас!
***** - стрілочники переважно ніколи нічого не хочуть. Не сприймайте це як одкровення. Попрацюйте трохи стрілочником – тоді зрозумієте…