Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Верхолази»*
http://www.proza.ru/2012/10/17/1509
«Как долго не разжигают огонь в домах под
цветущими сливами"
(Ёса Бусон)
Один! Я ползу, как тот верхолаз,
К небоскрёбам истин-громадин…
Без верёвок слов или фраз -
Голова почти не туманится...
Неужели в чертогах твоих
Места нету для старого пьяницы?
Так оставьте бокал неналитым ему,
Он и так уже пьяный извечно:
Выпил виски небес синеву
И вина откровений беспечно,
Туч, легенд и цветочных настОев
Из бочонка с «водой живою»**…
Говорю я...
С Лысой скалы...
Что, жарою небес окаЯнна,
Я тебе, покровитель Лохланны***,
Бог чужой и далёкой страны...
Я - Филид****! Мы волнАми обучены,
Находить из словесной муры
Только стоящие жемчужины!
Примечания:
**«Вода живая» - слово « виски » происходит от ирландского выражения « ишке бяхе » - вода живая .
***Лохланна - так ирландцы называли Скандинавию - страну , откуда нападали викинги .
****Филиды - клан поэтов и певцов в древней Ирландии.
В древней Ирландии филиды учились сочинять стихи, слушая и созерцая волны океана. Я ехал в трамвае, в который зашли верхолазы с инструментами и веревками, - они , вероятно, ехали на какую-то работу. Увидев их, я написал вот такое стихотворение.
*«Верхолази»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2012/10/17/1509
«Як довго
Не запалюють вогонь у хатах
Під квітучими сливами.»
(Йоса Бусон)
Одіне! Я теж верхолаз.
І вже в голові не паморочиться,
Коли на хмарочоси істин
Піднімаюсь без мотузки слів.
Одіне! У твоїй Валгалі потворній
Місце знайдеться
Для старого захмарника?
Лишіть йому келих порожній –
Бо він і так вічно п’яний
Від вина одкровень,
Від віскі синього неба,
Від хмільного напою
Квітів та хмар,
Від «води живої» з діжки легенд.
Розмовляю
На вершині гори
Лисої, як літнє небо,
З богом чужинців
З патроном Лохланну -
Я -
Філід, якого складати
До купи намистини слів
Навчили хвилі….
______________________
Примітки:
Філіди – клан поетів та співців у давній Ірландії.
Лохланн – так ірланці називали Скандинавію – країну, звідки нападали вікінги.
«Вода жива» - слово «віскі» походить від ірландського виразу «ішке бяхе» - вода жива.
У давній Ірландії філіди вчилися складати вірші слухаючи і споглядаючи хвилі океану.
Я їхав у трамваї до якого зайшли верхолази з інструментами і мотузками – вони, певно їхали на якусь роботу. Побачивши їх я написав ось такий вірш.
Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________