С украинского http://www.proza.ru/2014/03/22/1939
«Et dixit Dominus: "Quid fecisti?
Vox sanguinis fratris tui clamat ad me de terra..."»
(Genesis 4.10)*
«Не знаю я, где брат мой. Ну, не знаю!
Не сторож Твоему я пастуху.
Имею право. На поля без края,
На урожай, на пашню и на плуг.
Тут всё моё. И даже лучший друг –
По праву силы. А мой брат…
Я разве сторож? Может, отошёл.
А может, не уважил мой обычай.
Я Каин. Главный. Первым я пришёл.
Наследник. Первенец. Я выше.
Да просто – старший брат.
Владыка, основатель всех народов.
И потому ни в чём не виноват…»
«Что ты творишь? Ужель не слышишь,
Как кровь взывает из земли?
Убил ты брата - совести внемли,
Неужто мало получил ты свыше?!
Взгляни, как пустоши кругом чернеют –
Раскинулись без видимых границ
От жарких стран до снега белых птиц.
Ты ж выбрал путь коварного злодея!
Будь проклят! До скончания веков
Чужим ты будешь для людей!
До Страшного Суда оков
С клеймом тебе блуждать, злодей!
Взгляд отводить и лгать
Себе, потомкам, всем на свете,
Зверью, и камню, и векам.
Теперь иди – неси с собой
Не сердце – камень за душой…»
_____________________________________
* И сказал Господь: «Что ты наделал? Кровь брата твоего взывает ко Мне от земли…» (Книга Бытия 4.10) (лат.)
***
Кров брата
«Et dixit Dominus: "Quid fecisti?
Vox sanguinis fratris tui clamat ad me de terra...»
(Genesis. 4.10)*
«Не знаю я де брат мій. Ну, не знаю!
Не сторож я оцьому пастуху.
Я маю право. І на землю цю
І на врожай, на поле й плуг.
То все моє. Якщо і є у мене друг –
Це право сили. А мій брат…
Хіба ж я сторож? Може десь пішов.
А може просто зрадив мене і мій звичай.
Я Каїн. Головний. Я перший.
Спадкоємець. Первісток.
І просто – я старший брат.
Володар і засновник народів всіх.
Про брата згадка викликає сміх.»
«Що чиниш ти? Невже не чуєш,
Як кров руда волає із землі?
Ти брата вбив - отямся, схаменись,
Невже тобі землі не досить – озирнись!
І подивись на пустку цю –
Розкинулась безкрайньо
Аж від пустель жарких
До вічних білих холодів німих.
Ти ж вибрав шлях грабунку!
Проклинаю! Тепер одвічно
Будеш ти чужим,
І до Страшного Суду
Із тавром тобі блукати,
Ховати погляд і брехати
Собі, нащадкам, родакам,
Тваринам, і камінню, і вікам.
Тепер іди – неси з собою
Не серце – камінь із душею злою…»
Примітки:
* - І сказав Господь: «Що ти зробив? Кров брата твого взиває до мене з землі…» (Книга Буття. 4.10.) (лат.)
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №214032201939