С украинского http://www.proza.ru/2014/07/19/229
«…он каждый шаг желает вздохом взвесить
и подбирает имя тишине…»
(Райнер Рильке)
Там – за облаками – тишина.
Там – над облаками – только небо.
Высокое и синее.
Может, потому оно так напоминает
Вечную дорогу в бесконечность.
Вы навсегда улетели в небо –
Чистые, прекрасные люди.
Вы оставили нас здесь –
На этой Земле безумной
Среди существ,
Что ходят между нами, людьми,
Что так нас – людей – напоминают,
Но они не имеют души.
Они одним нажатием
Кнопки на железном чудище
Уничтожают мечту
Радоваться солнцу и людям.
Вы оставили нас здесь –
На этой больной Земле –
Завещали сказать
Негодяям, что они негодяи.
Сказать вурдалакам,
Что они вурдалаки.
Сказать, что нельзя
Землю превращать в ад.
И не только…
Вы нас оставили домечтать
И дорадоваться.
И сказать правду.
Написано в печальный день 17.07.2014
***
«Тим, хто лишився в небi»
«…він кожний крок зітханням зважити жадає
і підбирає тиші імено…»
(Райнер Рільке)
Там – за хмарами – тиша.
Там – над хмарами – тільки небо.
Високе і синє.
Може тому воно так нагадує
Вічну дорогу у нескінченність.
Ви назавжди полетіли в небо –
Чисті й прекрасні люди.
Ви залишили нас тут –
На цій Землі божевільній
Серед істот,
Що ходять між нами, людьми,
Що так нас – людей нагадують,
Але, які не мають душі.
Які одним натисканням
Кнопки на залізній почварі
Знищують мрію
Радіти сонцю і людям.
Ви лишили нас тут –
На цій хворій Землі,
Заповідали сказати
Негідникам, що вони негідники.
Сказати вовкулакам,
Що вони вовкулаки.
Сказати, що не можна
Землю перетворювати в пекло.
Але не тільки…
Ви нас лишили домріяти
І дорадіти.
І сказати правду.
Написано сумного дня - 17.07.2014
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №214071900229