***

Як шкода, що люди перестали вірити в дива…

Мабуть, у сьогоденні буде важко віднайти людину, яка б щиро вірила у дива. Звичайно, що мова не йде про Діда Мороза і все таке інше… Мова йде про ті чудеса, які щосекунди оточують кожного з нас. Адже наше життя це також диво. Чи не найбільше диво у всьому світі.

Кожен новий світанок… Смеркання, дощ і сонце, грім та блискавиці, дорогоцінні камені роси на ще сонній траві, щирі посмішки квітів, муркіт малесеньких кошенят, дзвінкий сміх дітей, променисті очі близьких людей… Та що завгодно! Це ж теж дива! Ми маємо з ними справу кожнісінького дня, проте чомусь так часто не помічаємо цього.

Варто лиш на хвильку стишити темп шаленого буття, присісти, відпочити, озирнутися навколо, як всі дива світу один за одним почнуть задаровувати своєю особливою магією. Варто лише зупинитися посеред лісу та вдихнути чисте, мов кришталь, повітря, як у голові почне паморочитися від неймовірної насолоди. Закривши очі, можна на якісь хвилини забути про всі турботи і поєднатися з природою, стати маленькою, але дуже важливою її частинкою. Агов, люди! Та отямтеся ж хоч на мить! Озирніться! Дива існують, вони набагато ближче, ніж здається! Вони скрізь: у повітрі, сонці, у морях, річках, озерах, океанах… Вони—навколо нас!