ДИТЯЧЕ ОПОВІДАННЯ 3 /ПРОДОВЖЕННЯ /
СКАРБИ
Культурний центр нашого МТСу в 50 роки був КЛУБ, де з одного боку були квартири , а з другого клуб , бібліотека та сільськогосподарська лабораторія, де проводили наукові досліди на різних злакових культурах, на якість, «всходи» при посіву. Два рази на тиждень, по четвергам та суботам привозили фільми , перед Великими святами прїзжджали артисти. Велике свято для нас був Новий рік. Бібліотека була не популярна, а магічна кімната «лабораторія» притягувала дитячу увагу. Кімнату закрили і вона деякий час не працювала, але через шибку у вікні ми роздивлялися, що там було, а там був для дітей казковий світ. Стояли якісь колбочки . Великі ваги , аж чотири, або більше коробочок з гирями, різноманітними пластинками. Керамічний посуд різних розмірів, ступки і ще всякий стікляний посуд .Але дуже приваблювали нас мішечки, які гіркою були складені в ніші за пічкою. Це мабуть «скарби», так сказали старші хлопчики, вони читали книжки , де скарби ховали в мішечки. То наше велике бажання було пролізти в цю кімнату і заволодіти скарбами. Старші хлопчики розробили стратегію і якусь тактику. Позвали мене з моєю коровою БАЛАЄЮ, поставили корову так, щоб та закрила шибку вікна, розбили шибку і залізли до кімнати. Вони довго роздивлялися , що там є, аж я не втерпіла і теж полізла в шибку. Я була зачарована колбочками, мисочками, мензурками, що не знала , що ж мені брати. Хлопчики набивали собі в майки мішечки з скарбом . Коля, товариш по козі, разновіси, а за великими вагами сказав , що прийде іншим разом. Ми так були зачаровані цим скарбом, що не почули грізний голос якогось дядька , що прокричав «виходьте» злодії. Хлопчики «повилазили» з вікна , а я заховалась під стіл. Дядько держав когось за вухо однією рукою, а другою схопив стіл , де я тремтіла від страху, став його совати, кричати, щоб я вилізла, а то, він забере мою корову . Я перелякалась і вилізла плачем сказала , що не треба забирати Балаю, бо ми повмираемо з голоду, так говорила бабуся, що якби не Балая , то ми повмирали би з голоду. За такий проступок тато мене поставив на коліна в куток, під фікус і прочитав цілу лекцію , що брати чуже не можна. Хлопчикам теж влетіло від батьків, бо якби вони відкрили ті мішечки із скарбом , то побачили там зерна кукурудзи , пшениці і різних злаків. Батьки сказали їм , що ці зерна травлені і їх не можна давати навіть голубам . Через деякий час «зачаровану» кімнату кудись вивезли.