М.
Ти ставиш такі чесні питання,
що мені незручно казати неправду.
Ти дивишся на мене так прямо,
Що не можу відвести погляд.
Ти засинаєш під музику Beatles,
а я слухаю ноктюрни Шопена,
сидячи перед Вавельським замком у Кракові.
Ти щиро посміхаєшся,
коли я кажу якісь нісенітниці,
а я забагато читаю,
перетворюючи оточуючий світ
на плетиво епітетів, метафор,
порівнянь та персоніфікацій.
Коли ми стоїмо вночі біля мосту,
Коли закінчуються всі звуки,
Коли всередині мене всього так забагато,
що бракує слів,
Ми слухаємо тишу.
17.01.15