С украинского http://www.proza.ru/2014/12/21/116
«Перед полнолуньем
Душа стремится внутрь, а после - в мир...»
(Уильям Батлер Йейтс)
Я стою на мосту
Между двумя безднами
Кто-то перебросил эту деревянную зыбку:
Подвесную и плетёную - время без перил.
Я стою на мосту,
Что висит между галактиками
С фонарём - Сириусом.
Эту звезду отшельники древности
Не зря называли Собачьей.
И не только отшельники,
А жрецы Времени ненасытного:
Великого и неумолимого,
Стоокого, но с закрытыми очами.
Я иду в эту темноту головокружительную,
В эту бездну предвечную,
Раньше самого Времени существовавшую.
Откровение в моей суме колечками -
То ли подарками, то ли знаками,
И в этом готическом храме,
Что чудаки зовут Бесконечностью,
Растворяюсь в Истине.
А вы и не видели
Мои башмаки стоптанные -
То ли на пороге оставленные,
То ли в море небрежно закинутые.
Только не спрашивайте сюда дорогу:
Я всё равно не скажу
Ни вам, ни тому нищему пилигриму
В рваной свите лет,
Что бродит там извечно
И думает - никто не знает о чём...
***
Мiст Собачої Зiрки
«До місяця оповні
Душа шалено прагне в глибину, а після – в світ…»
(Вільям Батлер Єтс)
Я стою на мосту
Між двома безоднями
Хтось перекинув це дерев’яне хитиво:
Підвісне та плетене – часом без поручнів.
Я стою на мосту,
Що висить між галактиками
З ліхтарем – Сіріусом.
Не дарма оцю зірку
Звали відлюдники давнини Собачою.
І не тільки відлюдники,
А жерці Часу ненажерливого:
Великого та невблаганного
Стоокого, але з очима заплющеними.
Я йду в цю чорноту запаморочливу,
В оцю безодню одвічну
Раніше самого Часу існуючу.
Одкровення в моїй торбі кружальцями –
Чи то подарунками, чи то знаками
І в цьому храмі готичному,
Що диваки звуть Нескінченністю:
Розчиняюсь в Істині.
А ви й не бачили
Мої черевики стоптані –
Чи то на порозі залишені,
Чи то в море недбало кинуті.
Тільки не питайте сюди дорогу:
Я все одно не скажу
Ні вам, ні тому жебраку-прочанину
У подертій свиті років,
Що блукає там одвічно
І думає – ніхто не знає про що…
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №214122100116