Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Тi, що блукають навколо»*
http://www.proza.ru/2013/08/27/1561
ТЕ, КОТОРЫЕ БЛУЖДАЮТ ВОКРУГ
«В мастерской маляра сидит манекен.»
(Арсений Тарковский)
Город, в котором живут без людей
Молчаливо одни манекены,
Где вместо домов громоздятся теперь
Пирамиды из ящиков чёрного цвета,
Город, в котором взамен фонарей,
Астероид подвешен среди мрачноватого неба.
Город, где городской голова много лет
Лысым хвостом отбивает по дереву,
Зубами грызя, словно сыр, ссохшую корочку месяца,
Щекочет усами бесцветный рассвет,
Город, в котором все улицы, если довериться,
Ведут в крематорий... без разницы из каких мест.
Где вместо дождя почему-то
На мостовую текут неустанно минуты,
А вместо снежинок зимой — вереницы
Старых календарей подзабытых страницы.
Когда-то смотрели их день ото дня
Дворники судного дня.
В ратушу жить поместили газетчика Янека.
Торгует теперь он газетами сутками,
С тяжёлыми чёрными буквами —
Тяжелее, чем якорь Титаника.
______________________________________________
*Шон Маклех «Тi, що блукають навколо»
http://www.proza.ru/2013/08/27/1561
«У малярській майстерні сидить манекен…»
(Арсеній Тарковський)
Місто, в якому замість людей
Живуть мовчазні манекени,
Місто, в якому замість будинків
Стоять піраміди чорних ящиків,
Місто, в якому замість ліхтарів
Підвісили в темному небі астероїд,
Місто, в якому бургомістр
Лисим хвостом стукає по дереву,
Білими зубами гризе сир місяця,
Вусами лоскоче сірий світанок,
Місто, в якому всі вулиці
Ведуть до незримого крематорію,
Де замість дощу на бруківку
Падають хвилини,
А замість сніжинок взимку
Старі календарики
В які заглядали колись щоденно
Двірники судного дня.
Оселився в його ратуші
Газетляр Янош.
Продає він газети
З важкими чорними літерами
Тяжчими, ніж якір Титаніка.