- Чим займаєшся?
- Плету килимок.
- Навіщо ти це робиш? Це нерентабельно!-здивовано.
- Я не для продажу. Мені це подабається робити.
- Краще почни вишивати!
- Навіщо?- в свою чергу дивуюся я - мені ніколи не подобалось вишивати!
- На вишивку зараз гарний попит!
Сучасна людина звикла думати ринковими категоріями. Стали товаром не тільки наша праця, вміння, ідеї, але і ми самі.
"Навіщо ти вивчаєш італійську, краще займись англійською, вона потрібніша!"
З самого дитинства нас вчать прислуховуватись до потреб ринку, заховуючи свої власні бажання і мрії глибоко в серце, або, якщо пощастить, спробувати їх пристосувати і трансформувати в рентабельний товар.
Не дивно, що і самі близьки стосунки нагадують товарообмін. Ціла індустрія моди працює для того, щоб зробити з нас привабливий товар зовні. Сучасна "психологія" розробляє методи рентабельної поведінки. "Про яку жінку мріють чоловіки?", "Як закохати в себе чоловіка?" із серії і т.п. Ми купуємо інших і продаємося самі... А потім дивуємося, словами Макаревича "Что-то стало с глазами когда-то загадочных женщин."
Та просто "загадка", така природна людська якість , зараз не має попиту, хоча у відділі "Як закохати і утримати чоловіка" рекомендують обов`язково "придбати" цю "важливу дрібничку"! Так, саме "придбати", штучно прикріпити, а не віднайти в собі!
Чи не тому сучасні стосунки скоріше нагадують вигідну і якомога безпечнішу угоду між двома торговцями?
"Очистіть свій життєвий простір, звільніть себе від непотрібних людей!" Іншими словами "Викіньте бракований товар! Живіть якісно! Тільки бренд! Тільки впевненність! Тільки надійність!"
Дай Боже, щоби це була лише моя хвороблива уява і упереджений погляд на стан сучасного світу! Можливо все не так безнадійно?