Я кривитиму душею, якщо скажу, що люблю зиму.
Проте все-таки, як добре, що вона є.
Добре, що на вулиці буває так зимно,
адже потім так тепло й приємно відігрівати руки, сидячи десь у кав'ярні або загорнувшись в домашні коцики.
Добре, що взимку йде сніг й вкриває землю білою пухнастою ковдрою, і все довкола стає таким затишним, таким світлим.
Саме зимовими вечорами найкраще читається та найкраще пишеться.
Саме взимку хочеться теплих історій, притч та казок.
Хочеться писати довгих листів та надсилати друзям яскраві листівки й весняно-літні світлини.
Добре, коли нам є, чим ділитись.
Добре, коли ми всміхаємось й оточуючі всміхаються нам навзаєм.
Добре, коли всередині є стільки любові.
Як писала Цвєтаєва, "любов: влітку від спеки, навесні від першого листя, восени від останнього, взимку - від холоду: завжди від усього."
Богдані Матіяш присвячується.
Дякую за натхнення.