Залишаючи вітер на всіх перехрестях доріг,
Ніч розрізала простір
круглим, сяючим місяця лезом.
Різнобарвний, блискучий
ледь клубочиться сніг біля ніг.
Далечінь ціпеніє, тужавіє
в мовчазності мерзлій.
І розсипались хмари.
Діамантами трепетних зір
Дише величчю небо
на блакитну засніжену церкву.
Ллються ангельські хори
над красою,
і вір, чи не вір –
Все одно піднімаєш
очі й голову, друже, доверху.