Хортиця спить,
Дніпро сіяє,
Відблиском вічне
навіває,
Про сиві думи
кобзарів,
Хоробрі серця
козаків.
Сплять наші
хлопчики
В землях Донбасу,
Сниться їм
Хортиця рідна
і хата,
Матінко сива,
Заплакані очі,
Як і сто років
тому,
Чекає на сина,
Попри все
Проти ночі.
Плине Дніпро –
величний і мудрий,
Зимові легенди
Вплітаючи в будні.