Рідній матусі
Бував я в дорогах, часом далеких…
У спогадах-снах боронила мене.
І як не приходилось мені нелегко-
Твій голос додому постійно веде.
Руки твої пам’ятаю з дитинства.
Все вони вміють-невтомні,ніжні.
Встигнути все- мета материнства,
Вечором книжку ж читаєш мені.
Легко зростають в уяві герої:
Легіні мужні, дівчата файні…
Казок багато у книжечках моїх.
Чув я веселі ,а часом, й сумні.
Пісень українських мені ти співала
І голос твій теплий я чую не раз-
Багато народних пісень пам’ятала…
Їх зміст став для мене святий шляховказ.
Літа пролітають…Вже треба до школи
Науку нелегку ретельно вивчать.
І знову ти поруч. Не схибиш ніколи-
Задачу підкажеш мені розв’язать.
А скільки стежок ми сходили за містом…
Любити природу навчала мене
Пташки, чи тварини, квіткове намисто:
Про все я натхненно питався тебе.
Невтомно мені небокрай розкривала,
Що світ наш прекрасний та люди у нім
Завзяттям та працею,щирістю славні.
Велике кохання тримає лиш дім.
Ось знову вертаюсь до рідного дому
І постать знайому я бачу в вікні…
Чекаєш мене…І забувши про втому, Крізь болі страждань, ти всміхнешся мені ! 2008