Зима снігами заміта
Моєї долі сторінки.
Мої останнії літа,
Як той полин, такі ж гірки.
Куди летять мої літа?
Життя пройшло, немовби мить,
І вже ніхто не запита –
Чому серденько так болить.
І, щоб не відчувати біль,
З надією дивлюсь я в даль,
Бо не боюсь я заметілі,
Розвіється моя печаль.
Коли повернеться весна,
І я відчую в серці лет,
Знов зможу щастя я пізнать…
Такий мого життя сюжет.