Вiтер вiдлиги

               Чого ще чекати від неба, що повне синіми каламутними згустками, яке злітає, клубочиться, зблискуючи клаптями блакиті, золота, багрянцю, щоб раптом  знову  стати  похмурим  та  темним.  Свист вітру у дротах, вітті дерев, калатання шибок, нагадує, що ця провесінь посеред зими нетривка і зрадлива. Дощ, що йшов усю ніч, вилизав сніги та льодяні напливи до самої землі, оголивши озимину, бруд, рештки свят. І тільки церква оддалік стоїть свіжо умита, сяюча. А значить, весь цей гармидер теплої вологої бурі – ознака надії. Щось зрушило в небесах, якийсь тягар відпав на годиннику доль і стрілки завертілися, забрязкотіли. І це може закінчитися чим завгодно, але вже не повернеться до минулого.