* * * (Кисельов Леонід Володимирович,
Закурю ото цигарочку
Болгарського тютюну.
А сини мої, шинкарочко,
Загинули у війну.
То налляй мені ще чарочку
Угорського вина.
А сини мої, шинкарочко,
Загинули. Нема.
Зажурився. Бренді смокче він,
Баклажанну їсть ікру.
— А іще купити хочу я
Чеську кохту на стару.
Гроші є, на хліб зостанеться,
Ще ж і пенсія іде.
Хай походить вже, похвалиться
Що не гірше, як в людей.
Бо як центром йтимеш ввечері —
Чепурні усі такі.
Гарні пальта із Німеччини,
Югославськії хустки.
І болгарські ті цигарочки
Так і смалить все село.
…А синів моїх, шинкарочко,
Польським снігом замело.
1968
*** (очень вольный перевод П.Голубкова)
Закурю-ка сигареточку.
Дай болгар скую ту мне.
Сыновья мои, соседочка,
Все погибли на войне.
Дай мне в рюмочку к тарелочке
Чуть венгерского вина.
Сыновей моих, соседочка,
Нет давно. На то война.
Приуныл. Сосет уж бренди
С баклажанною икрой.
- А еще хочу, как сбрендил, -
Кохту чешскую - старОй!
А на хлеб нам хватит, вроде,
Пенсия – аж у двоих.
Пусть уж хвастается ходит,
Что не хуже мы других.
В центре ж вечером – как мания:
Дети, бабы, мужики…
Все пальто - из той Германии,
Югославские платки.
На болгарских сигареточках -
Прям скурилось всё село.
... А детей моих соседочка,
Польским снегом замело…