Малює ранок ніжним світлом
сивий туман і гір далекий подих,
і синяву небес, мереживо снігів,
а ще ранковий усміх твій.
Дерева в інеї з туману виринають,
ранковий сон іще не відлетів,
дерева навіть вітер не турбує,
що вище десь у горах зашумів.
Шумів у верховітті вітер і упали
на балкон інею часточки малі,
світились і чекали поки зійде сонце,
зійти йому пора вже й до снаги.
Пора зійти вже сонцю над горами
і підсвітить мереживні ялин краї,
ранкова кава нехай допоможе
зустріти радощі карпатської зими.
Фотографія із інтернету.
14.12.2014.