Виринуло літо
В розмаїтті барв.
Достигає жито,
І жоржини жар
Щастям б’є у очі.
Я той дивоцвіт
Понесу охоче
У батьківський дім.
А коли настане
Зоряная ніч,
До вікна я стану
Та й застигну віч-
На-віч із окрайцем
Моря за вікном,
Що збива похапцем
Хвилю з буруном.
І такої ночі
Не приходить сон…
Місяць світить в очі
Ясний над вікном.
В глечику чарує
Огнецвіт жоржин,
Бє життя, вирує
Джерелом живим.
1982