Цибуля, жiнка, вiтер i вино

Олег Вербовий
ТК
Мої радощі на сьогодні прості. Їх навіть не помітиш з першого погляду – треба вдивитися, вслухатися, відчути. Потрібно навчитися не поспішати. Гарячий суп на курятині із петрушкою, сухарики чорного хліба –  усе це після вранішньої прогулянки і тільки тоді, коли з’явиться апетит. На все свій час. Уміння чекати відкриває багато таємниць. На балконі у ящику набирається сил молода цибуля. Скоро вона віддасть мені свою енергію. А поки я дивлюся на неї уважно та відчуваю те, що відчуває вона. Жага життя. Краса життя. Проста упертість. Уперта простота. Без слів та чогось зайвого, чим звикли ми оточувати себе щодня. Мені здається на деякий час, що я не людина, а оця цибуля. Немає меж та кордонів, бо з легкістю можна бути кимось або чимось іще. Хочеш? Так будь! Забув про осінь за вікном, бо цибуля росте зовсім не по-осінньому. Не хочу осені – хочу весну. Ось вона. Моє бажання може змінювати не тільки мене самого, а й усе навколо. По небу пливуть легкі прозорі хмари. У повітрі прохолода та передчуття змін, таких піднесених, урочистих. Не треба чекати, коли настане, а потім мине зима. Весна уже зараз. Сідай поряд зі мною. Спробуй побачити те, що бачу я. Простягни свої долоні – я можу так багато чого покласти в них. Потрібне тільки твоє бажання. Хочеш, я стану жінкою за вікном? Це зовсім не важко. Вона радіє від нових осінніх чобіт, які одягнула тільки сьогодні. А ще я й не думав, що вдало підібраний колір помади може зробити настрій піднесеним та святковим на цілий день. Аромат її парфумів додає впевненості й мені. Так дивно! Ці три речі важливіші для неї, ніж усі події дня попереду. І саме цими речами вона якимось дивним способом вимірює все, що відбуватиметься попереду: зустрічі, розмови, справи... А зараз я вже біле вино у твоєму бокалі. А ти? Ти – жовтий листок, що впав на підвіконня і лежить, ледь-ледь похитуючись від вітру. Ти й не помітиш, як я перетворюся на вітер і, облишивши листок, гратиму твоїм волоссям. Довго гратиму, бо мені це подобається. Можливо, весь день. А куди поспішати? Звісно, нема, куди...Такі мої радості на сьогодні. 
11.12.14