Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Пiсня про плоть»*
http://www.proza.ru/2014/01/04/1965
ПЕСНЯ ПРО ПЛОТЬ
«Плоть тленна твоя есть тот здешний Мир,
и сегодняшний вечер, и песчаная почва,
и море Сиренское,
и Камни преткновения.»
(Г. Сковорода)
Наша плоть — корабль Магеллана
Сколочена из досок вчерашних дней,
День каждый становится днём вчерашним —
Даже в стекле, в неоне огней,
Тысячелетья четвёртого дни-миражи
Станут вчерашними, как из кремня ножи...
Бытие тысячелетья сжирало —
В голове пустота, чужд намёк на туман,
А столетия тают кусочками сахара
В терпком кофе эпох людей-обезьян,
Вам совсем и не сладко...
Жрец косматый времён неолита,
Плоть людскую бросал вместо якоря
Плоть людей-земледельцев...
Потому что такое выдумали —
Землю представили женщиной,
Дождь вымаливают у небес-прародителей.
Плоть людская...
Кто тянет её
Ношей тяжкой, что «человеком» зовётся?
Кто смеётся,
Плащ истрёпанный сверху накинув?
Свой, одолженный — кто это знает? —
Всё условно, полно чепухи.
Плоть ведь — это только папирус
Иль пергамент,
На которых пишем стихи.
______________________________________________________
*Шон Маклех «Пiсня про плоть»
http://www.proza.ru/2014/01/04/1965
«Плоть тлінна твоя є то тутешній Світ,
і сьогоденний вечір, і пісочний ґрунт,
і море Сиренське,
і Каміння спотикання.»
(Г. Сковорода)
Плоть наша – це корабель Магеллана
Сколочений з дощок вчорашніх днів,
Бо кожен день стає вчорашнім -
Навіть ці скляні газовані дні
Наступного четвертого тисячоліття
Теж стали вчорашніми, як крем’яне лезо.
Буття ковтає тисячоліття –
А у вас в голові і не паморочиться,
Століття тануть шматочками цукру
У терпкій каві епохи людиномавп,
А вам і не солодко.
Бородатий жрець доби неоліту,
Що плоть свою замість якоря
Кидав у море людей-хліборобів
Бо таке вигадали –
Землю побачили жінкою,
Молять дощу у Неба-прабатька.
Плоть людська. Хто тягне її
Важкою ношею, що зветься «людина»,
Хто сміється з цього плаща потріпаного,
Позиченого-розпозиченого
Тимчасового та умовного.
А плоть – то тільки папірус
Чи то пергамент
На якій ми пишемо свої вірші…