Зоряний вітер. За ілюмінатором — абсолютний нуль. Майже.
Життя може втекти звідси за якусь хвилину. Через тоненьку шпарину. І це велике диво, що ми ще живемо. Справді диво.
І жодний камінчик не пробив борта у нашому човнику, який для чогось летить. Посеред цієї невимовної краси.
Космос мовчить. Мовчемо ми, загорнувши свідомість у дивний стан. Так у клубочку спить пустотливий котик...