-И что же получается, ты его теперь любишь?
-Звісно. я кохаю його кожну мить, коли ми поруч. Я безтямно закохана.
-Ну а если нет его рядом, то что тогда? не любишь что-ли?
-А коли його немає поруч, я можу кохати себе. Коли він йде у справах і ми не бачимось кілька днів, чому б не присвятити цей час собі?
-Как это себя? зачем себя любить? это что, высокомерие?
-який ти смішний! а як можна жити не кохаючи себе? навіщо тоді взагалі життя?
-ну можно посвятить свою жизнь чему нибудь более полезному. Чем какому-то себялюбию.
-ти мене зовсім не слухаешь. я присвячую своє кохання собі тільки тоді, коли залишаюсь з собою наодинці. Коли поруч зі мною є людина- я одаряю її своєю любов'ю. В мене необмежені запаси! Розуміешь? на всіх вистачить.
-Значит, когда он уходит ты совсем не скучаешь?
-Ну чому ж. Іноді сумую. Це теж дуже приємно. Я відчуваю себе найщасливішою у світі, коли він йде. Бо тоді мені є за ким сумувати. Розуміеш?
-А что если он уйдет и не вернется?
-Тоді я подзвоню йому, та скажу: Дякую. І далі буду кохати себе, доки поруч не з'явиться людина.
-Но разве можно вот так просто разлюбить?!
- Звісно ні! Хіба я казала, що припиню його кохати, коли він піде? Ні...
Якщо він піде- це буде означати, що в його серці вже вдосталь мого кохання. А в моєму-його. І воно назавжди там залишиться.
-То есть тебе совсем не будет грустно, если он полюбит кого-то другого? А как же ты?
-Якщо він закохається у гарну дівчину, я буду дуже щаслива. Знаєшь, коли в твоєму житті відбувається велике кохання, здається, немов це назавжди. неможливо уявити собі, що все скінчиться. Але буває так, що одного дня від тебе йдуть. Без абиякої причини. Тоді може здатися, що усе твоє життя скінчено. Ти можешь топити себе у горісних думках, тиждень, місяць, рік. Але якщо ти покохаешь себе, то тебе неодмінно покохає хтось дуже теплий. І наступне кохання буде ще більш великим, чистим та безкрайнім. Розуміеш? Якщо хтось тебе залишає, то тільки для того, щоб з тобою сталося щось неймовірне.