Тарас приїхав додому з Луганська. У відпустку.
Вітер і сонце зробили його шкіру шорсткою і засмаглою.
«Смуглий, як та масліна з кісточкою», - сказала йому кохана Зоряна.
Погляд Тараса був у нікуди, тобто... сам в себе, і посмішка була тонка й загадкова, що у Джоконди.
Мирослав Петрович приїхав додому з Крита. Після відпустки.
Оксамитовий бриз і сонце зробили його шкіру гладкою і засмаглою.
«Смуглий, як та масліна з кісточкою», - сказала йому кохана Оксана.
Погляд у Мирослава Петровича був якийсь не «устаканений» від безперервної біганини очима, і посмішка була крива й брехлива, що Хвеська.
«От, криса тилова», - думав Тарас про свого шефа , однією рукою вітаючись, а другою стискаючи у кишені гранату.