Вогні, вогні далекі та тремтливі,
Вогні крізь ніч, крізь темні вогкі дні.
Здається світ там інший, всі щасливі –
Лише торкнутись, двері прочинить –
Таємне стане ясним, зрозумілим,
Як та мара, розчиняться жалі,
Нічні жахіття здіймуть чорні крила
І розлетяться, наче кажани…
Тріщить багаття, дрова прогоріли –
Рубай, носи допоки доста сил,
Щоб пізні перехожі обігрілись,
До тебе хтось крізь морок щоб спішив.
Таємний страх підточує надію,
Долаючи – відроджуєш світи.