Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Велетнi гарячого вiтру»*
http://www.proza.ru/2012/09/16/844
«Он просил у Бога один год на то, чтобы завершить свою
работу, и Всемогущий дал ему это»
(Хорхе Луис Борхес)
ВЕЛИКАНЫ ГОРЯЧЕГО ВЕТРА
Я за бокалом «мадеры»
Всё чаще вижу, как сон,
Степь, иссушённую ветром,
И парня с именем Дон,
Чем-то схожее с Днепром...
Мельницы перед ним...
А он, натянув ржавый панцирь,
На бой вышел с ними один
На старой лохматой кляче,
Подковы которой все стёрты,
С ним рядом - надутый «мачо» -
Толстяк семенит с куцей мордой...
Чтоб поразить истуканов
Пособников злого ветра,
Источников ураганов,
Чьи руки, как крупные ветви...
Какие же стоят жизни
ЗЕмли с виду безжизненны,
Цветом, как космы нищих?
Напомнить всё же нелишне
Всем прописные истины...
______________________________________________________
* Велетнi гарячого вiтру
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2012/09/16/844
"Він просив у Бога один рік на те,
щоб завершити свою працю,
і Всемогутній дав йому це."
(Хорхе Луїс Борхес)
За чарочкою "мадери"
Все частіше думаю про країну
На сонці вицвілу
Та про хлопця
З дивним ім'ям Дон -
На ймення Борисфен схоже.
Вітряки на пагорбах!
Смак морської води.
У залізній сорочці
Сівши на тварину
З довгим патлатим хвостом
У якої до ніг причеплені залізяки
Дивлюсь на куцого товстуна.
Мені дірявити
Ці руки з дерева
Химерних махальників
І друзів вітру.
Мені буттям міряти
Цю землю посохлу -
Жовту, як пасма
Старих жебраків.
Мені нагадувати
Людям з дірявою пам'яттю
Одвічні істини.