Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Зимовий виноград»*
http://www.proza.ru/2013/02/11/242
«Может и в самом деле вся правда – мгновение
Мёртвые факты и бессмертные мгновения.»
(Евгений Плужник)
Выглянув за окно, я увидел гроздь винограда, которая так и не созрев, замёрзла во время первого ночного заморозка. Я подумал, что она напоминает мне ирландских поэтов начала ХХ века, которые, так и не написав своих стихотворений, легли во время ирландского восстания 1916 года. И я подумал, что зимние дни в Дублине всегда были грустными и меланхоличными, поскольку ирландцы потеряли под ногами землю и научились придумывать такие поговорки как: «Высокой тебе виселицы в ветреный день!» или «Что в Коннахт**, что в ад!» И тогда я подумал, что зима 1917 года в Дублине была такой же грустной и безнадежной, как и этот замёрзший кислый виноград за окном, и написал такое:
Опустошает холодный ветер слов
Мой серый Дублин и мою каморку,
Что сколотил из дум, фонарных огоньков.
Я истину нарисовал без толку
Меж чайником и маревом Стожар,
Скучает кот, за мизерную плату,
Сизифом здешним, с кличкой Боливар, —
Он для того, чтобы следить за никудышным садом,
А под небесным чудом Ориона
В твоих снах зреет виноград
И полнится кувшин напитком Посейдона
(От моря так пьянит) бедняга харизмат
(Тот, что студент и схимник) возьмёт из белого сервиза
Горшочек, чтоб у Бога поклянчить визу
На день-другой в банальный рай.
Он ценит кофе. Хлеба накромсай,
Бодлера прочитай — отравой полное, стихотворенье,
И в скуке холода Ему припомни, — всё прошло:
Отчизну продали за сребреник, гроши — в одно мгновенье.
Ты ж забавляешься ничтожным ремеслом,
Эстета строишь, скепсисом грешишь — по своему обыкновенью.
*«Зимовий виноград»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/02/11/242
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
______________________________________________
** По старинной ирландской легенде, Коннахт был одной из провинций, на которые клан Фир Болг разделил Ирландию. По традиции Коннахт считался главным соперником и врагом Ольстера...