Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Пiсня старого годинника»*
http://www.proza.ru/2013/07/08/1038
«В поселок,
Где пахнет рыбой, пришел
Из летнего леса».
(Ёса Бусон)
Песнь Старых Часов
Я двери отворил дождливой песне лета,
Пустил июньский ливень на порог,
В холодный полумрак, лишь мифами согретый,
В лачугу, где молитвами дорог,
Причин клубок и следствий бремя -
Одной ладонью всё собрало Время...
Его мерилом были старые часы,
Что часто будят невпопад...
Но то по будням...
В петлях сансары,
Они внезапно вдруг пошли назад...
И из ничтожного «сегодня»,
С мышами и газетами наедине,
Нас занесло, как ветром подворотни,
В реальность, где в вселенской тишине
Плоды несли, мёд, молоко и бронзу!
И гимны пели и воде, и Солнцу!
Жизнь даровалась там лишь в испытаньях,
А с волшебством - полёт через эфир...
И слово было тайной созиданья
Всего... Включая неподдельный мир.
__________________________________________________
* «Пiсня старого годинника»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/07/08/1038
«У селище,
Де пахне рибою, прийшов
З літнього лісу.»
(Йоса Бусон)
Я двері відчинив дощавій пісні літа,
Пустив червневу зливу на поріг
У хату сутінок, що міфами зігріта,
У хату-келію. Молитвами доріг
Причини й наслідки зібрав в долоню Час.
Його мірилом був старий годинник
Отой зозулястий, отой, що будить нас.
Та в сірих буднях, у сансарах плинних
Не зупинився він – пішов назад.
З потворного «сьогодні», де газети й миші
Він нас завів у предковічний лад:
Епоху справжнього, там де в космічній тиші
Плоди і бронзу, молоко і мед,
Приносили в офіру Сонцю і воді,
Де право жити здобувалось в боротьбі,
Де зілля дарувало силу і політ,
Де слово – таїнство, де непідробний світ.
Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6