Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Тiнь вишнi»*
http://www.proza.ru/2013/03/07/1435
Тень Вишни
«Где старость отдыхает от тоски ...»
( Уильям Батлер Йетс )
Могу я с эхом, мне сдаётся,
Часами веселиться,
Что с дна невырытых колодцев...
Ну и попить водицы...
И отдыхать под сенью крон,
Деревьев, коих нет,
Они ведь даже из семян
Не вылезли на свет...
И, впрочем, сами семена
Не высажены в почву...
А мне приятна тишина
И тень от их листочков...
Я вижу зайчиков игривых...
То там, то здесь...
Наружу
Из зарослей густой крапивы
Их вылезают уши...
Я очень древний -
«Вечный жид»
Библейской старины...
Чрез современность
Путь лежит в грядущие миры!
Там дышится легко в лесах,
Наполненных стихами,
Верлибров яркие цветы,
Могу собрать руками...
Их даже ультрафиолет -
Весь колорит весёлый,
Могу увидеть, как поэт,
Как бабочки и пчёлы...
Но я апостол... И пророк
Несбыточных событий…
Мой храм есть мысли завиток,
В нём церковь для улиток...
Поверьте, знаю наперёд,
Что не придёт МессИя,
Не грянет и Армагеддон -
Вот, что не попросил б я!...
Но я молчу лишь об одном -
Как из родной земли…
Растут, растут вместо травы,
Блестящие ножи!
_____________________________________________
*«Тiнь вишнi»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/03/07/1435
«Де старість спочиває від журби…»
(Вільям Батлер Єтс)
Розмовляю з гомінкою луною
Ще не викопаного колодязя,
П’ю з нього прозору воду,
Відпочиваю в тіні дерев,
Які навіть ще не посадили
В м’який і теплий ґрунт радості,
Які навіть не проросли
З сухих та блискучих насінин життя.
Дивлюсь на зайчиків літа,
Які навіть не виставили
Свої довжелезні вуха
З хащів глухої кропиви.
Я – людина минулого –
«Вічний жид» зі старої потріпаної Біблії,
Який заблукав у сучасності,
Оселився в майбутньому,
У його тінистих лісах віршів,
Нюхаю його яскраві квіти верлібрів,
Ультрафіолетові кольори яких
Бачать тільки бджоли й метелики.
Я – апостол
Неіснуючої церкви равликів,
Я – пророк подій,
Що ніколи не стануться,
Месії, що ніколи не прийде,
Армаґедону,
Що ніколи не відбудеться.
Бачу як з ірландської землі
Замість трави проростають
Білі й блискучі леза ножів,
Але мовчу про це…
Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________