“Ірландія — це глек.
Хмари — це білі корови.
Але молоко розлилося небом...”
(Шеймус О'Тул)
Підставляйте долоні
Небо дарує нам краплі
Води — прозорої, як ваші дні,
Холодної, як шматки металу,
Які звикли ловити ірландці,
Як ловлять пелюстки
гірські потоки Віклоу,
Коли весна каже Сонцю: “Не хочу бути!”
А ірландці вирішують, що вже доста
Терпіти сваволю і зневагу
Чужих королів і чужих пасторів.
Підставляйте долоні -
Тільки не сонцю — холоду й сирості,
Ви — діти моря і вересу,
Ловіть — тільки не одкровення і не кулі -
Шматочки холодного Неба,
Що стануть озерами і дзеркалами
Вашої країни чудернацької,
Свічадами
В які зазирають ірландці
Зі своїм вічним: “Чому?”