Мороком повниться ніч смоляна,
Стужа скрадається, стелиться, липне.
Знову ми темряві платим сповна
Жалем зачаєним, острахом підлим.
Світла благають розкриті вуста.
Довго триває затемнення світу.
Істину сяючу віра проста
Раптом дарує, крізь тиху молитву.
Серце пронизане болем за всіх
З ким поріднилось стражданням любити,
Роком за рік усе більшає їх,
Більшає болю та більшає світла.
Дні усе меншають, падає сніг,
Благославляючи іскрами срібла.
Ангельські очі, вогні вдалині,
Все оживляючи, тішать нас ніжно.