Вие вiтер, наче пес...

Борис Смыковский
Виє вітер, наче пес,
Піднімає до небес
Віхолу. Прийшла зима.
Осінь лишалась сама.
Стука у моє вікно.
Входь, та в мене холодно.
Ти ж бо теплою була,
Нам блакить небес несла.
Мерехтіли нам зірки,
І літали  павуки
На тенетах павутин
Цілий жовтень. З листя дим
Плив по селах, по полях,
Ніс неспокій по серцях.
Входь, вкуси своїх плодів,
Тут для тебе рідний дім.
Он у печі вже горить,
Ти послухай, як тріщить
Мокрий та духмяний хмиз,
Полум'я то вверх, то вниз,
Випий терпкого вина,
Осінь, ти ще не одна...
Минув сон. Вогонь двигтить,
          Вітер в комині квилить.