Якось кіт хотів пограти.
Не м'ячем, не в жваву гру.
Ноти мріяв він вивчати,
Скласти пісеньку нову.
Та йому все заважало:
Горобців зухвалий сміх,
Те, що оплесків замало,
За вікном лапатий сніг.
Довго думав кіт вусатий,
Прикидав і так, і сяк,
То виходив він із хати,
То ветрався, та ніяк
Не хотіли рими, ноти
До пуття в рядки ставать.
Вже вертався люд з роботи,
Та й втомився кіт нявчать.
Тут одна гарненька киця
Занявчала:гарний спів!
Кіт зрадів і розгубився.
Аж співати припинив