Прощання з жовтнем

Сонце сходить з гори,
Ковзається на змерзлій траві
І падає в обійми осені.

Крижини інею
Перетворюються на краплі,
Тіні стають прозорими,
А зорі розчиняються в тумані,
Наче цукор у молоці.

Золоте листя
Сушить на тремких долонях
Кавалки вогкого повітря.

Гнізда мовчать вирієм.

Звук серця відбивається луною
Від величезного каменя ночі
І пісня холодного жовтня
Переходить у режим вібрації
У нагрудній кишені куртки.

А десь поруч
Вітер говорить з осикою
Про ранкове задоволення.
Адже він уже встиг
Попестити груди гір,
Пройтися вузькими ущелинами Карпат
І вдихнути спокусу свободи.

А завтра
Спогад запалить свічку.

01.11.14