ДОМОГТИСЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ ВАЖКО НАВІТЬ АДВОКАТУ…
І це не вигадка, а реалії сьогодення. Захищаючи в суді права клієнтів, відома на Закарпатті адвокат Ольга Антонівна Машкаринець зіткнулася з кримінальними правопорушеннями, які вчиняли окремі служителі Феміди Закарпаття стосовно неї. Справа стосувалася кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури Закарпаття, яка, в якості дисциплінарного стягнення, застосувала до Ольги Антонівни таке, як припинення права на заняття адвокатською діяльністю та виключення з Єдиного Реєстру адвокатів України.
Ольга Антонівна подала з цього приводу позов на кваліфікаційно-дисциплінарну комісію до Ужгородського міськрайонного суду. Однак ця судова інстанція своєю ухвалою від 14 травня 2013 року їй, як позивачу, у відкритті провадження по справі відмовила. Відновлювати порушені права адвоката на професію, на працю, що включає можливість заробляти на життя, судді місцевого суду відмовилися.
У судовій палаті в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області, куди вона звернулася, скаргу її задовольнили частково. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14 травня 2013 року скасували, а позовну заяву та додані до неї матеріали повернули до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження.
Як казав герой анекдоту, ви будете сміятися, але після повторного розгляду позовної заяви адвоката за її позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визнати дії КДКА неправомірними, скасувати рішення дисциплінарної палати дисциплінарно-кваліфікаційної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року та рішення КДКА Закарпатської області від 16.05.2013 року було … відмовлено.
Однак здаватися Ольга Антонівна наміру не мала, оскільки була переконана у своїй правоті. Вона знову оскаржила рішення місцевого суду до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області. Але там мали на це оскарження свою думку. І всіма правдами й неправдами намагалися залишити рішення місцевого суду, а, відтак, і рішення КДКА без змін.
Що це не зі сфери фантастики, пані Машкаринець надала неспростовні докази. Так, в порушення вимог ст. 11-1 ЦПК України, п. 3.9.2. «Положення про автоматизовану систему документообігу», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року, згідно з якими раніше визначеному у судовій справі судді-доповідачу передаються апеляційні скарги, що надійшли до апеляційної інстанції після визначення судді-доповідача у даній судовій справі, апеляційну скаргу Ольги Антонівни передано не визначеному у судовій справі судді-доповідачу Павліченко В.С., а було перереєстровано та передано іншому судді-доповідачу – Ігнатюку Б.Ю.
Заявниця вважає, що наведеними діями вчинено незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу апеляційного суду Закарпаття, тобто скоєно кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 376 КК України за кваліфікуючими ознаками – умисне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою за попередньою змовою групою осіб.
Знаючи про те, що суддя апеляційного суду Ігнатюк Б.Ю. виключно негативно ставиться до неї, і навпаки – перебуває у дружніх стосунках із членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Кампов В.Ф. , який у складі комісії вирішував питання про припинення її права на заняття адвокатською діяльністю, а також з головою ради адвокатів Закарпатської області Фазекошом О.А., який представляв інтереси кваліфіційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області у даній цивільній справі, а також те, що суддю Ігнатюка Б.Ю. незаконно визначено суддею-доповідачем у судовій справі за її позовом, Машкаринець О.А. в судовому засіданні при розгляді справи по суті заявила відвід Ігнатюку Б.Ю.
Посилання про особисту зацікавленість судді Ігнатюка Б.Ю. у винесенні в даній цивільній справі незаконного судового рішення заявниця стверджувала заявою Фазекоша О.А. від 08 лютого 2011року, згідно з якою останній заявив відвід судді Ігнатюку Б.Ю. у розгляді цивільної справи щодо нього з тих підстав, що вони знаходяться у дружніх, приятельських відносинах.
Цитую витяг із цієї заяви.
«…Так, в 1996 році працюючи адвокатом, Ігнатюк Б.Ю. захищав мого брата Фозекош А.А. … у кримінальній справі, порушеній по факту шахрайства фінансовими ресурсами посадовими особами МПП «Марія». Пізніше мій брат, Фозекош А.А., був вчителем історії у доньки Ігнатюка Б.Ю., у Мукачівський США №6. Крім того, у мене із Ігнатюком, давно приятельські відносини, що знають колеги по м. Мукачеву, наприклад Гоблик І.І., Кампов В. та інші особи з числа юридичної спільноти Мукачева.». Як ми бачимо це далеко не прості дружні відносини...
Тоді ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року у складі суддів Куцина М.М., Ігнатюка Б.Ю. та Собослоя Г.Г. суддя Ігнатюк Б.Ю. визнав викладені в заяві Фазекоша О.А. факти. Клопотання Фазекоша О.А. про відвід судді Ігнатюка Б.Ю. було задоволено. Суддю було відведено від розгляду справи.
Враховуючи наведене і знаючи про те, що перебуває у дружніх відносинах з головою ради адвокатів Закарпатської області, Фазекош О.А., який у даній цивільній справі представляв, згідно з дорученням, інтереси КДКА Закарпатської області, суддя Ігнатюк Б.Ю., в порушення вимог ч. 1 ст. ст. 20, 23 ЦПК України, не тільки не заявив обов’язковий у такому випадку самовідвід, але й відхилив у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2013 року (судді Ігнатюк Б.Ю., Кемінь М.П. та Бисага Т.Ю.).
Судді Кемінь М.П. та Бисага Т.Ю., в порушення ст. ст. 19, 24 ЦПК України, не перевірили посилань про незаконний склад суду, який розглядав подану апеляційну скаргу, у зв’язку з чим також взяли участь у постановленні завідомо незаконного судового рішення.
Таким чином, порушивши вимоги ст. ст. 20, 23 ЦПК України, які регламентують неможливість участі судді у розгляді справи у випадку його зацікавленості у результаті розгляду справи, за наявності обставин, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді та при порушенні порядку визначення судді з розгляду справи, встановленому ст. 11 ЦПК України, п. 3.9.2. «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», судді апеляційного суду Ігнатюк Б.Ю., Кемінь М.П. та Бисага Т.Ю. порушили кримінальний закон.
Порушивши все перелічене вище, згадані судді порушили й вимоги ст. ст. 304, 160, 163, 316, 315 ЦПК України.
Так, маючи намір приховати участь у розгляді справи представника КДКА Закарпатської області, а саме Фазекоша О.А., друга судді Ігнатюка Б.Ю., вказана трійця суддів у вступній частині рішення взагалі не вказала про його участь у розгляді справи, а в мотивувальній частині рішення не вказала прізвища Фазекоша О.А.
А ось іще вагомий доказ протизаконного діяння судді Ігнатюка Б.Ю. Так, в порушення ст. 313 ЦПК України, яке зобов’язує суд апеляційної інстанції ухвалити, оформити судове рішення в нарадчій кімнаті, суддя Ігнатюк вступну та резолютивну частину судового рішення від 15 серпня 2013 року про відхилення апеляційної скарги підготував та оформив поза нарадчою кімнатою, про що свідчать виконані ним від руки дата винесення рішення, прізвища суддів Кеміня М.П. та Бисаги Т.Ю., секретаря судового засідання.
Машкаренець О.А. зазначає, що в нарадчій кімнаті залу судового засідання № 3 в апеляційному суді Закарпаття ніколи не було і нема комп’ютерної техніки. Та й згадані судді-порушники проходили в нарадчу кімнату без ноутбука, планшета чи будь-яких інших технічних засобів.
Крім того, стаття 209 ЦПК України вимагає ухвалення, оформлення і підписання рішення суддею в нарадчій кімнаті, а в разі колегіального розгляду – суддями, які розглядали справу.
Довід вини судді Бисаги також адвокатом наданий. Вона заявляє, що він у даному випадку, розглянувши її клопотання про відвід судді Ігнатюка Б.Ю., в порушення вимог ст. ст. 20, 24 ЦПК України, відхилив його. А от в іншому випадку, при розгляді цим же Бисагою кримінальної справи щодо Микли І.В. за ч. 1 ст. 289 КК України, він заявив собі самовідвід з тих причин, що вже раніше розглядав справу щодо сина потерпілої у даній кримінальній справі Пальок Н.Т. Згідно з протоколом судового засідання від 11 грудня 2012 року, потерпіла Пальок Н.Т. пояснила, що підстав для самовідводу немає, тому вона просила продовжувати розгляд справи суддею Бисагою Т.Ю.
Постановою судді Бисаги від 12 грудня 2012 року, в порушення вимог ст. ст. 54, 56 КПК України, він безпідставно сам заявив собі відвід, і в порушення вимог ст. 57 КПК України 1960 року, сам його й задовольнив. І це в той час, коли, згідно зі ст. 57 КПК України 1960 року відвід, самовідвід судді, який одноособово розглядає кримінальну справу, вирішується постановою голови місцевого суду. Таким чином умисно, свідомо ухилившись від здійснення правосуддя, суддя Бисага Т.Ю. виніс завідомо неправосудну постанову від 12 грудня 2012 року, якою сам задовольнив заявлений собою самовідвід, вчинивши злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КПК України.
На порушення вимог ст. 214 КПК України заява про вчинені суддями злочини не була розглянута прокурором, а листом начальника відділу Генпрокуратури України Є.Котенка направлена на розгляд прокуратури Закарпатської області.
Щодо відмови адвокату Машкаринець слідчим в особливо важливих справах прокуратури Закарпатської області Угринюком Б.С. вносити відомості про вчинені кримінальні порушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року її скаргу було задоволено. Угринюка Б.С. було зобов’язано зробити те, що він і повинен був зробити. Однак постановою старшого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області від 25 липня 2014 року це кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування 13 травня 2014 року за ч. 1 ст. 375 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України «в зв’язку з відсутністю в діях суддів апеляційного суду Ігнатюка Б.Ю., Кеміня М.П. та Бисаги Т.Ю. ознак складу злочину».
Чи можна з таким змиритися? Ніколи! От і Ольга Антонівна також вирішила домогтися справедливості. На засіданні Ужгородського міськрайонного суду від 28 серпня 2014 року слідчий суддя за участю прокурора Красноголовець С.В. прийшли до висновку, що постанову старшого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області від 25 липня 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 375 КК України щодо суддів апеляційного суду Закарпатської області Ігнатюка Б.Ю., Кеміня М.П. та Бисаги Т.Ю. у зв’язку з відсутністю в їх діях ознак складу вказаного кримінального правопорушення – скасувати. Кримінальне провадження направити до прокуратури Закарпатської області для організації проведення досудового розслідування.
А розслідувати справді є що. Так, до прикладу, на порушення вимог ст. 307 КПК України, слідчий прокуратури Закарпатської області не виконав вказівок слідчого судді, викладених у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали від 08 квітня 2014 року. Він вніс тільки відомості за ч. 1 ст. 375 КК України. А от про відомості за ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376-1 КК України чомусь забув, незважаючи на те, що у скарзі заявниці вказані вимоги зазначені з приводу цих норм, й Машкаринець О.А. подавала відповідна докази.
Ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскарженої постанови не відповідають вимогам ст. 110 КПК України.
На порушення вимог ст. ст. 40, 110 КПК України слідчий у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не дав оцінки доказам, зокрема:
– заяві Фазекоша О.А. від 08 лютого 2011 року, згідно з якою останній заявляв відвід судді Ігнатюку Б.Ю. у розгляді цивільної справи щодо нього з тих підстав, що вони знаходяться в дружніх, приятельських відносинах;
– ухвалі судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року у складі суддів Куцина М.М., Ігнатюка Б.Ю. та Собослоя Г.Г. (суддя Ігнатюк визнав наведені в заяві Фазекоша факти), якою клопотання Фазекоша О.А. про відвід судді Ігнатюка Б.Ю. було задоволено;
– чи у нарадчій кімнаті було підготовлено та оформлено вступну та резолютивну частини судового рішення від 15 серпня 2013 року про відхилення апеляційної скарги заявниці;
– протоколу судового засідання від 11 грудня 2012 року, де потерпіла Пальок Н.Т., висловлюючи свою думку про самовідвід судді Бисаги Т.Ю., пояснила, що причин для самовідводу немає, тому просила продовжувати розгляд справи цим суддею;
– постанови Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2012 року, де суддя Бисага Т.Ю. задовольнив собі самовідвід;
– не провів огляд місця події, а саме огляд нарадчої кімнати залу судового засідання № 3 апеляційного суду щодо наявності комп’ютерної техніки.
Крім вищезазначеного, при прийнятті рішення слідчий суддя також бере до уваги й мотиви, з яких прокурор Красноголовець С.В. 26 серпня 2014 року виніс постанову «Про скасування постанови про закриття кримінального провадження», згідно з якою постанову старшого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області Хрипака М.С. від 25 липня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014070000000094 від 13.05.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України – скасувати. У зазначеній постанові прокурор констатував, що слідчим не вжито вичерпних заходів до повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а саме: не допитано свідків у кримінальному провадженні службових осіб апарату суду; у якості свідка не допитано Фазекоша О.А., у тому числі у наявності чи відсутності дружніх відносин із суддею апеляційного суду Закарпаття, яким приймалося рішення у цивільній справі за позовом Машкаринець О.А.; не проведено одночасні допити для усунення суперечностей у показах свідків; не проведено інші слідчі дії, що мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, згідно з вказівками процесуального керівника від 30.05.2014 року. Не було проведено правового аналізу діям суддів апеляційного суду Закарпаття Ігнатюка Б.Ю., Кеміня М.П. та Бисаги Т.Ю. у сукупності з іншими доказами, чим порушено вимоги ст. 94 КПК України.
Словом, працювати є над чим. І це треба робити. Адже закон написаний для всіх, і його повинен виконувати кожен! На тім стояла й стоятиме адвокат Ольга Антонівна Машкаринець.
м. Ужгород.