У сорок першому почалася страшна війна. Прийшли німці та почали нас катувати.Що ті фашисти наробили: вони палили наші сади та хати, руйнували заводи і міста. Нашу родючу землю вивозили цілими єшелонами до себе у Німетчину.
Людей гнали у концентраційні табори. Ці варвари з моєї Неньки України зробили пустелю. У полоні загинули мільйони військових і простих людей. Боже мій, скільки діточок у матерів відібрала та страшенна війна!
Україна горіла... Мій батько (Царство йому небесне) розповідав, що творили ті варвари. Йому тоді було усього 14 років. Його трьох братів з'їла ця чорна пастка. Мої дідусі теж воювали. Тільки один з них повернувся додому живим, але без ноги. Уся наша родина тоді стала на захист рідної країни. Увесь народ до останньої краплі крові бився з ворогом поганим. Скільки не знущалися ті кати над моєю країною, проте мій народ - нездоланний! Він переніс всі страждання та знущання. А люди вистояли у цьому пеклі. У спалених селах, зруйнованих містах діяли партизанські загони.
А ви чули про "Молоду гвардію" у Краснодоні? Молоді хлопці та дівчата боролися з німцями. Поки німці відпочивали в клубі, де співала Люба Шевцова і танцював Сергій Тюленін, Уля Громова з Олегом Кошовим у цей час підпалили біржу праці.
Вони рятували молодих хлопців та дівчат, котрих збиралися гнати у Німеччину. Через партизанські загони молодгвардійці одержували міни, на собі їх несли, уночі підкладали під рельси і летіли в ад наші вороги.
Не треба займати чужої землі,
Не треба з людей знущатись.
В нас хоч не вистачало зброї,
Продовжували всі боротись.
Вкраїна, рідна Ненька,
Ти вистояла в цій війні.
Болить, болить моє серденько
За всіх загиблих у тій бойні.
Серед молодогвардійців знайшовся такий, хто все розповів німцям, про діяльність цієї організації, про їх зв'язок із партизанським загоном. Всіх хлопців і дівчат забрали ті скоти. Керівників повісили, а інших повкидали у шахту.
О, Боже поможи!
Звідки такі нелюди.
Сучасник мій,
Ти квіти поклади.
До пам'ятників
Всім загиблим...