Маленька Марiйка

Игорь Скоробогатый
       Всі діти постійно вчаться. Спочатку вчаться говорити й ходити, потім слухатися батьків і дивитися на світ відкритими очима, а після того,
як трохи підростуть, вчаться читати й писати. Не у всіх дітей це виходить швидко, і тоді, буває, з ними трапляються різні історії. Але щоб справа
дійшла до справжніх чудес? Та ще таких, які сталися з маленькою Марійкою? Такого не могло приснитися й у найміцнішому сні.

       І якби не стара бабуся Сорока, яка дожила до сивого пір’я, але так і не навчилася тримати в дзьобі язика, коли б вона не розпатякала про Марійчини
пригоди на весь ліс, про цю історію, напевно, ніхто б і не дізнався.

       Послухати стару плетуху зібралося багато-багато птахів. Вони розсілися на гілках дерев, а Сорока, красуючись білосніжними боками, розгойдувалася на
найвищій гілці старого дуба, звідки була видна всім тим, що зібрались, і невпинно скрекотала, а її гострий язичок ледве не вистрибував із дзьоба від задоволення.

       Почала вона так:
       Жила собі маленька дівчинка. Звали її Марійкою. Марійці було шість років, і вона давно знала всі літери,але чомусь сьогодні слова з літер ніяк не хотіли складатися. Вона пробувала й так, і сяк і... не виходило нічого.

       — У, літерищі, буки, — крикнула Марійка обурено, — як ви мені набридли. Щоб вас поцупила зла баба-Яга, — і кинула на підлогу новенький з гарними малюнками Буквар. — Не хочу з вами дружити.  Від обурення дівчинка навіть затупотіла ногами.

       Лише дві літери «А» і «О» вона любила більш над усе. Марійка могла, помітивши своїх подружок, пронизливо кричати: «А-а-а-а» або  «О-о-о-о» так, що самим літерам це дуже не подобалося, тому що вони не любили, коли на них звертали так багато уваги. Але сьогодні навіть вони не хотіли складатися        в слова.

       Через хвилину Марійка забула про літери, взяла велику ляльку і почала з нею гратися.Їй подобалося, коли лялька заплющувала очі й вимовляла слово «мама».
Тоді задоволена дівчинка наряджала свою улюбленицю й укладала спати, дбайливо вкриваючи ковдрою. Лялька ніколи не бентежила дівчинку. Не те, що ці противні літери.


         Далі буде: http://www.proza.ru/2014/10/20/1011